Коротко про діяльність організації

Центр громадської адвокатури – незалежна неурядова неприбуткова організація, яка об’єднує науковців, практиків та студентів правничої професії у впровадженні правових та інформаційних ініціатив у різних сферах захисту прав людини, розвитку місцевого самоврядування та інших демократичних інститутів, здійснення аналітичних досліджень, громадських моніторингів, лобіювання суспільно значимих рішень та актів, виховання нового громадсько-активного покоління правників.

Коротко про діяльність організації

Центр громадської адвокатури – незалежна неурядова неприбуткова організація, яка об’єднує науковців, практиків та студентів правничої професії у впровадженні правових та інформаційних ініціатив у різних сферах захисту прав людини, розвитку місцевого самоврядування та інших демократичних інститутів, здійснення аналітичних досліджень, громадських моніторингів, лобіювання суспільно значимих рішень та актів, виховання нового громадсько-активного покоління правників.

Яцків Тетяна Геннадіївна – юрист, заступник голови Центру громадської адвокатури з планування програм та зв’язків із медіа, керівник програми правової підтримки організацій громадського сектору, експерт багатьох проектів інших громадських організацій.

Автор та співавтор навчально-правових, інформаційно-правових, аналітичних видань: «Юридичні аспекти створення та діяльності професійних спілок журналістів», «Юридичні механізми захисту трудових прав журналістів», «Відповідність національного законодавства про організації громадського сектору міжнародним стандартам», «Державна реєстрації громадських, благодійних, релігійних організацій, профспілок в Україні: від А до Я», «Самозахист від корупції», «Моніторинг судової практики з питань конфліктів з органами влади», «Ваші права при прийнятті і звільненні з роботи», «Судовий захист прав громадян», «Права та гарантій статусу безробітного»,, «Легалізація громадських організацій», «Призначення допомоги сім’ям з дітьми» та інших.

Запитання:

1.Тетяна, чим займається Ваша організація?
Центр громадської адвокатури – неприбуткова організація правозахисного спрямування, що об’єднує громадсько-небайдужих юристів, адвокатів, правників-науковців та практиків, студентів, що здобувають юридичний фах, журналістів та медіа-працівників, які здійснюють журналістські розслідування щодо порушення прав людини.

Сьогодні у Центрі працює декілька напрямків діяльності. Перш за все слід згадати про громадську юридичну приймальню. Офіс приймальні знаходиться у Львівській області. У рамках приймальні діють напрямки консультування:

• громадянам у конфліктах з органами влади у місті Львові, відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу влади та посадових осіб

• правова допомога сім’ям та дітям у Львівській області

• підготовка звернень до Європейського Суду з прав людини, коли уже є рішення судів апеляційних та касаційних інстанції у Львівській області

• загальноукраїнська програма правової підтримки організацій громадського сектору.

Також окрім правових консультацій, у приймальні юристи працюють над формуванням резонансної судової практики, яка орієнтована на захист прав людини та застосування різних правових колізій на користь громадянина. Працюють також юристи і в аналітичних, дослідницьких проектах, організацією обміном досвіду із представниками громадського сектору інших країн, моніторингових програмах та інформаційно-правових просвітницьких заходах.

2. Наскільки діяльність Вашої організації допомагає розвивати громадянське суспільство?

Можу розповісти про програму правової підтримки організацій громадського сектору, керівником якої є я. Думаю, що вона впливає на розвиток громадянського суспільства безпосередньо.
Програма передбачає надання безкоштовної правової допомоги громадським, благодійним, релігійним організаціям, профспілкам, підтримку порталу «Юрист НГО» (ww.lawngo.net), видання та поширення посібників, методичних матеріалів тощо, створення доступних інформаційних джерел для організацій громадського сектору щодо правових питань, проведення навчальних заходів, здійснення громадського моніторингу порушення права на об’єднання, здійснення моніторингу нормотворчих ініціатив щодо правового статусу організацій громадського сектору в Україні, забезпечення обміну досвідом з іншими країнами організацій та учасників нормотворчого процесу, забезпечення інформаційної підтримки організаціям та громадянам, які здійснюють захист свого права на об’єднання, проведення журналістських розслідувань.

Розцінки у юридичних фірмах та юристів за реєстрацію громадської чи благодійної організації є втричі вищі, ніж за реєстрацію підприємства. Звичайно, що «посприяла» цьому складна та подвійна процедура реєстрації організацій і для реєстрації ГО юристові потрібно вдвічі більше прочитати та розробити документів, є багато суперечностей.

Тому наші працівники, які уже неодноразово допомагали організаціям у реєстрації, склали посібник із роз’ясненнями, документами та надають консультації, щоб організації уже на першому кроці не стикались із різними неприємними моментами, браком інформації та максимально швидше пройшли процедуру та розпочали роботу. Багато виникає питань із іншими правовими проблемами: як захистити інтелектуальну власність організації, як правильно налагодити документообіг, як подавати запити та отримувати інформацію від органів влади, як укласти договори, правильно подати звітність.
Ведемо і судові справи щодо захисту прав організацій громадського сектору, формуємо щорічні та піврічні звіти про порушення права на об’єднання.

3. По яких напрямках можна з Вами співпрацювати?

Що стосується сьогоднішніх напрямків роботи Центру громадської адвокатури, це зокрема, це такі як:

• правова допомога сім’ям та дітям у Львівській області

• громадянам у конфліктах з органами влади у місті Львові, відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу влади та посадових осіб

• підготовка звернень до Європейського Суду з прав людини

• програма правової підтримки організацій громадського сектору

• реалізація та захист права на інформацію про молодіжні програми та їх фінансування, доступ молоді до інформації про висвітлення діяльності органів влади у справах молоді

• дослідницький проект «Реформування пільг та привілеїв та наближення до європейських стандартів»

• моніторингова програма функціонування районних судів Львівської області

• підтримка розвитку органів студентського самоврядування

• інтернет-проекти для правозахисних організацій та організацій громадського сектору (Юрист НГО – www.lawngo.net), для організацій, що працюють із дітьми та сім’ями щодо правових питань (www.lawhelp.in.ua), звершується підготовка аналітичного інтернет-ресурсу щодо соціальних питань та реформування пільг та привілеїв (www.pilga.in.ua).

4. Останнім часом громадська позиція та громадська свідомість підвищилась у населення? В чому це проявляється?

Громадська позиція та активність організацій, населення, їхніх представників також залежить від багатьох зовнішніх умов, ситуації в країні тощо. Вони також прив’язані до цих чинників. Адже вони також люди, які поруч із громадською активністю працюють на роботах, з яких можуть скоротити їх, їхніх членів сім’ї, вони також кожного дня користуються громадським транспортом, ціни на послуги якого зростають невпинно, отримують неналежні послуги від комунальних підприємств у містах, здійснюють «вибір без реального вибору» обранців до ВРУ, місцевих рад за партійними списками та інше.

Але невдоволення цими всіма питаннями може виникнути тоді, коли більшість населення відносить себе до середнього класу. Коли вони уже мають елементарні ресурси для свого життя, добробуту та своєї сім’ї, і вважають, що слід подумати про самореалізацію або ж вони невдоволені рівнем певних послуг, у тому числі і роботою органів влади. Доки ж українці поділяються на «дуже бідних» та «дуже багатих», останні завжди шукатимуть способів ще збагатитись та утримати владу, а інші – не зможуть вирватись із буденних клопотів, постійного пошуку ресурсів, яких не вистачає, побоювання за свою роботу. І три важливі цінності «життя, свобода та власність» стають святим для людей, які вважають себе середнім класом.

Якщо говорити про напрямок правозахисної роботи, який здійснює Центр, ми переконані, що захист свого права – це справа не Центру, а громадянина, права якого порушено. Юристи та представники НГО тільки допомагають безкоштовними професійними порадами, складенням документів, підтримкою, але відновлення порушеного права потрібно не Центру чи юристам, а самому громадянину. Також його захист має превентивне значення – тоді чиновник та орган влади вчиться поважати права людини і розуміти, що він працює для громади, кожен член якої має право як платник податку вимагати виконання чиновником та органом влади своїх обов’язків на службі.

Тому захист свого права, прав членів своєї сім’ї, профспілками прав працівників, порушення питання про неякісну роботу ЖЕКу – це не громадська діяльність чи громадська свідомість. Це поведінка та природна реакція людини, яка поважає себе, свої права та хоче жити у державі, де закони працюють і вони є для добробуту людини.

5. Чи впливає на активність людей криза в країні?

Український народ ще не відійшов від радянського пресування, а як тільки розпочинає щось думати та активізуватись, ставити питання про зміну, наприклад, партійної системи на систему обрання депутатів із належною відповідальністю, тут дають нову «тематику» для роздумів – зріст та падіння доллара, як страшно виглядає криза тощо. І не говориться про те, що українська гривня за рівнем девальвації на наступному місці після країни, яка оголосила себе банкрутом.

Інколи справжній громадський рух та його активність проявляються у періоди негараздів та складних ситуацій в державах. Те, що в інших державах населення не допустило б ніколи, в Україні є звичною ситуацією. Наприклад, позбавлення права власності на свої кошти, які вкладені у банки.

В країнах, де є середній клас, а не тільки бідний та дуже багатий, достатньо для населення через медіа подати інформацію про чергову кризу чи несприятливі ситуації в державі, моментально свідомість та дії людини звертаються на захист себе та свого добробуту. Це як у піраміді потреб – спочатку думають за фізичні потреби, потім за суспільство та державу.

А наш народ дуже терплячий, його цього навчали із давніх-давен, згадати тільки історію України, яку називають «нескореною». І «нескорений» народ терпить: не ставлячи питань владі, чому зарплата 1000 гривень у працівника на підприємстві, власник зароблять на тому ж працівнику, який і купує цей товар, і той отримує 300 % прибутку. Не ставляться також питання про те, що ця влада безсила щось зробити.

І народ далі ті, у руках яких ресурси та більшість потужностей, правова система та правоохоронні органи, просять далі «потерпіти» народ, бо настала так звана криза. Наприклад, всупереч законами України щодо третього найважливішого права людини (права власності) Нацбанк заборонив банкам віддавати кошти людей, які їх внесли на депозит, кошти, які є їхньою власністю. Зараз стоїть взагалі абсурдне питання про можливість забирання власності у заставі без судового рішення. А в США, наприклад, нормальним вважається стріляти у того, хто незаконно посягає на дім людини та її власність.

6. Чи збільшилась кількість об'єднань громадян останнім часом? Яких саме: ВГО, міських ГО, районних ГО та благодійних фондів? Чи ведете Ви таку статистику?

Така статистика подається Міністерством юстиції України. Проте ця статистика стосується тільки благодійних організацій та громадських організацій, які легалізуються Міністерством юстиції та органами юстиції на місцях. Публікація про статистику 2007 р. http://www.minjust.gov.ua/0/13796

Так за повідомленнями органів юстиції, у 2007 році легалізували близько 2,5 тис. місцевих об’єднань громадян (відповідно у 2006 – близько 2,2 тис.), зареєстрували близько 700 місцевих благодійних організацій (2006 – близько 650), близько 2,3 тис. (відповідно у 2006 – близько 7,2 тис.)

Окрім того, громадські організації відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян» можуть в залежності від статусу легалізуватись органами місцевого самоврядування. Такої статистики, на жаль, немає.

Уже давно мова іде про відкритий реєстр організацій громадського сектору загалом. Проте на сьогодні втілення ця ідея знайшла лише у положеннях законопроекту «Про громадські організації», який зареєстрований у ВРУ 14.11.2008 р.

7. З якими основними проблемами стикаються громадяни під час створення організації? Чи можна якось поліпшити процес реєстрації організації тощо?

Перш за все це стосується чіткості та зрозумілості процедури, зразків та порядку складення документів на реєстрацію. Будь-які роз’яснення щодо цього органи легалізації неохоче дають, кажучи «читайте законодавство», там усе є. Проте законодавство про легалізацію організацій є досить складним, і не завжди навіть практикуючі юристи беруться за реєстрацію організації, якщо вони до цього часу не мали з цим справу.

Також на відміну від підприємницьких структур, організації проходять реєстрацію спочатку у спеціалізованому органі. Це стосується усіх видів ОГС, як і громадських організацій, так і благодійних, релігійних, профспілок. Мін’юст та Держкомпідприємництво погодили спільний порядок «передання відомостей», але це стосується тільки благодійних організацій, профспілок та громадських організацій, що легалізуються органами юстиції.
Організації із міським статусом, релігійні організації проходять надалі подвійну процедуру. До цього слід додати велику кількість документів, відомостей, які слід заповнити для реєстрації. Багато проблем виникає із статутами організацій, коли вони «перевіряються» на відповідність законодавству України. Дуже часто органи легалізації виходять за межі такої «перевірки», був у нас випадок, коли на Східній Україні працівник виконкому міськради не вірно виправляв стилітистику та застосування української мови у статуті організації, і вкладав це у відмову у легалізації.

Ця сама ж причина – «вичитування статутів» - стала підставою розгляду в Європейському Суді з прав людини. У справі Корецький проти України Суд визнав порушення статті 11 Євроконвенції, оскільки протягом тривалого часу і багатьох подань, виправлень статуту органи легалізації відмовлялись реєструвати організацію. Також Суд по суті визнав порушення прав організацій через те, що територіальні статуси організацій обмежують діяльність організації (організація із міським статусом прописала у статуті, що вона може мати представництва в інших областях України, що стало одним із предметів суперечки).

Ці проблеми треба вирішувати комплексно. Щодо підприємницьких структур – їх уже вирішено. Їх реєстрація проводиться за біль-менш європейськими стандартами (за умови роботи у всіх містах єдиного вікна). Але принаймні процедура не є подвійною та вони і їх статутні документи не піддаються такому прискіпливому дослідженню, як організацій громадського сектору у спеціалізованих відділах органів влади.

Окремі «потуги» робляться, але дуже кволо і несистемно. Наприклад, натомість віддати повноваження і легалізації і реєстрації громадських організацій від органів юстиції до державних реєстраторів, проект Закону «Про громадські організації» передбачає перенесення функції державних реєстраторів тільки для організацій до працівників органів юстиції.
Позитивом є те, що територіальні статуси скасовуються. Отож громадські організації, як і інші юридичні особи (приватні підприємства, господарські товариства тощо) могли б реєструватись в державних реєстраторів за місцем знаходження органу управління. Не зрозуміло, чому така увага до діяльності громадських організацій, що їх обов’язково окремо перевіряти юристами органів юстиції.
Тоді як підприємницькі структури можуть нести більшу небезпеку, а справитись із перевіркою положень статуту на відповідність законодавству можуть і держреєстратори. Хто був в управліннях реєстрації юросіб та на «прийомі» у працівника відділу легалізації виконкому місцевої ради чи юстиції, може відчути різницю.

8. Які об'єднання є найпопулярніші серед громадян на Вашу думку: громадсько-політичні, спеціалізовані організації (наприклад клуб юристів, клуб підприємців тощо) і т.д.?

На сьогодні помітною стала спеціалізація діяльності організацій громадського сектору за видами статутної діяльності: правозахисні, моніторингові, соціальні, благодійні, а також за особливостями членів: юристів, творчих працівників, молодіжні, дитячі, підприємців, жителів певних районів тощо. Це означає, що організації уже знають, що вони ставлять зі ціль та чого вони хочуть.
Якщо говорити про статистику, то як вказує Міністерство юстиції, найбільш активно створюються громадські організації професійного спрямування (об’єднання лікарів, вчителів правників, податківців тощо), яких у 2007 р. по Україні легалізовано близько 380 (2006 – 300). Наступними у рейтингу громадської активності є громадські організації оздоровчого та фізкультурно-спортивного спрямування: у 2007 р. таких організацій по Україні легалізовано 376 (2006 - 365). Найпоширенішими також є громадські організації молодіжні – 269 (у 2006 - 255), освітні – 186 (2006 - 139), ветеранів та інвалідів – 185 (2006 - 149), національних та дружніх зв’язків - 101 (2006 - 80) тощо.

9. Чи існуть організації, котрі відстоюють інтереси середнього класу, малого та середнього бізнесу?

Мабуть, таких, які б широко охоплювати захист інтересів громадян середнього класу, в Україні дуже мало. Та й середнього класу, який вважається класичним у інших країнах, в Україні належним чином не сформувалось. В Україні переважають дві категорії – «дуже бідні» та «дуже багаті».
Але переконана, що саме середній клас більш схильний до адекватного та ефективного захисту своїх прав. А захист своїх індивідуальних прав – запорука того, що загалом зменшаться порушення прав людини. Саме вони себе поважають і поважають свої права, не бояться і можуть, та й мають можливості висловити владі та роботодавцю свої запити та їх про лобіювати.
Представниками середнього класу мали б бути професійні спілки працівників, які до того ж мають чимало можливостей у законодавстві для контролю ситуації у підприємницьких структурах. Проте це розходиться із практикою, і по суті реальної профспілкової діяльності на первинних ланках немає. Кардинально втрутитись в діяльність підприємства, отримати інформацію та змінити ситуацію на користь збільшення адекватної зарплати працівникам, звичайні ГО не мають можливості, бо вони перебувають ззовні. Вони можуть впливати на певні суспільні чинники, створювати умови загалом, а не на кожному підприємстві.
Об’єднання громадян - представників малого та середнього бізнесу почали раніше розвиватись, одними із яких є організації роботодавців, підприємців, різноманітні комітети та асоціації.

10. Як саме громадськість може впливати на владу? Можете навести приклади?

Громадськість має можливість впливати на владу. Хоч і є багато дискусій довкола того, чи передбачені правові механізми впливу, чи ще буде довкола того, які слід передбачити, але все залежить від її бажання.

Правові механізми хоч деякі, та існують: і права громадських організацій, і права громадян на звернення, оскарження дій, бездіяльності та рішень органів влади, механізми громадської експертизи, відповідальності посадових осіб та органів влади. До цього слід додати арсенал громадських заходів, медіа-кампаній, моніторингів, аналізів, інформаційно-просвітницьких акцій, що застосовують НГО.
Протягом останніх шести місяців мені доводилось працювати із питаннями права молодіжних громадських організацій та молоді на доступ до інформації про діяльність органів влади у справах молоді. У рамках цього проекту працюємо із МГО, із інформаційними запитам, відмовами та питаннями надання інформації про витрачання коштів на молодіжні програми. Показовим у результативності бачимо, як імідж організації та її діяльність спрацьовують для вирішення питань захисту прав громадян.
Хоч як не нарікали б усі на владу, але не реагувати на грамотні в юридичному та інформаційному аспекті кампанії громадськості зреагує медіа, а на медіа зреагує влада та більшість населення.

Якщо говорити про загальнонаціональний рівень, то громадськість може брати навіть у законопроектній роботі: прикладів, на жаль, не багато, але якщо ми почали говорити про питання доступу до інформації про діяльність органів влади, то саме ключовими учасниками та ініціаторами розробки законопроекту «Про доступ до публічної інформації» стали представники громадських організацій.

Якщо організації чи громадяни вважають, що одного хорошого дня щось раптово зміниться у свідомості органів влади та чиновників, держави на користь дотримання прав людини та добробуту, вони дуже помиляються. Бо запити на певні зміни чи дії формує саме громадськість.

11. За який рахунок живуть створенні об'єднання? Членські внески, державне фінансування чи донорські вливання (гранти тощо)?

Організації громадського сектору в Україні намагаються застосовувати різні джерела коштів для статутної діяльності. Все залежить від виду діяльності та виду організації.
В об’єднаннях професійного характеру, зокрема, юристів, підприємців, роботодавців переважають членські внески. Державне фінансування переважає у молодіжних та дитячих громадських організацій, для них діють спеціальні програми фінансування заходів та проектів для молоді. Багато організацій соціального спрямування використовують державне фінансування для надання соціальних послуг.
Організації, які ставлять своїм завданням певні системні зміни в розвитку демократії, більшість правозахисних та моніторингових проектів громадських організацій фінансуються за рахунок грантів, у яких переважають іноземні кошти.
Ще одним важливим надходженням для статутної діяльності громадських організацій могла б бути підприємницька діяльність, проте сьогодні безпосередньо організації не можуть її здійснювати, це обмежено статтею 24 Закону України «Про об’єднання громадян», така діяльність може здійснюватись через створення окремої юрособи.

Слід також вказати, що спонсорські кошти із походженням із України на сьогодні не стимулюються та не підтримуються сприянням з боку держави. Тому, наприклад, українські підприємці дають кошти на свята для дітей, акції для молоді з ціллю реклами марки серед споживача, громадяни підтримують тільки добре сплановані одноразові акції («Лікарня майбутнього», «Від серця до серця» тощо).
Про які механізми іде мова? Наприклад, у законодавстві Польщі передбачено, що кожен громадянин, заповнюючи декларацію про доходи, може 1 % від своїх оподатковуваних доходів, призначити для певної організації. Окрім того, це відсоток, який мав би іти на податки, а іде на організацію. Наші партнери, наприклад, громадські приймальні у Польщі, кошти, як і наші приймальні, не беруть за юридичні консультації, проте люди, які в них консультувались, чи їхні родичі можуть 1 % призначити організації.

Україна до цього ще не готова. До організацій влада та й депутати ставляться як до чогось непотрібного. До прикладу, у Верховній Раді України внесено проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо благодійної діяльності» (проект № 1293 від 27.12.2007 року). Проектом пропонувалось встановити пільги в оподаткуванні підприємств, які засновані благодійними організаціями на рівні 25 % максимальної суми добровільних перерахувань.

Також додати до об’єктів, які звільняються від оподаткування, також послуги, які надаються організації безкоштовно чи на пільгових умовах, передбачені пільги під час реєстрації.
Головне науково-експертне управління не погодилось із тим, щоб скасовувати плату за реєстрацію благодійних організацій, вказуючи, що «максимальний розмір плати за реєстрацію становить 51 гривню і така сума не стане фінансовою перешкодою для створення благодійних організацій».
Управління мало також зауваження і до змін до положень про витрачання усієї суми надходжень благодійних організацій за фінансовий рік. У висновку вказано, що «наявність у чинній нормі застереження щодо обов’язкового використання надходжень у поточному фінансовому році, має стимулювати керівників благодійних організацій до чіткого планування своєї діяльності і своєчасного використання коштів. Крім того, таке обмеження не дозволяє організаціям безпідставно накопичувати кошти, а також використовувати їх не за цільовим призначенням.»

Комітетом з питань податкової та митної політики 15 квітня 2008 року відхилено законопроект. У проекті Постанови Верховної Ради України про відхилення законопроекту, яка підготовлена Комітетом, вказуються парадоксальні висновки Комітету, до яких за стільки часу прийшли члени Комітету: «…заохочення платників податків здійснювати благодійні внески до всіх неприбуткових організацій, що визначені у пункті 7.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у значно підвищеному розмірі фактично означає стимулювання благодійної діяльності за рахунок бюджету».
Отож законотворці зрозуміли, що для розвитку громадського сектору та благодійництва, іншої важливої суспільно необхідної діяльності, реалізації права на об’єднання потрібно обмежити у дечому державу. У цьому проявляється реальність створення правових та організаційних умов розвитку громадського сектору, який потрібен кожному суспільству для нормального існування та розвитку. Проте, на жаль, поки що такі підходи є неприйнятними для народних представників.

Вони хочуть, щоб третій сектор існував, благодійники і благодійні організації, громадські організації допомагали вирішувати проблеми, які існують у суспільстві замість держави, надавали соціальні та інші послуги, проте не за рахунок держави і коштів бюджету. Краще щоб надалі вони здійснювали це за рахунок іноземних донорів, власних ресурсів, ресурсів національного бізнесу, а д це не потрібно, вона не хоче нічого давати взамін і сприяти цьому.

12. Тетяна, якщо взяти активних громадян, то яке кількісне співвідношення молоді в цих об'єднаннях?

Про таку статистику в загальному важко сказати. Можу сказати на прикладі нашої організації: основне організаційне ядро складають юристи від 22 до 30 років, ті, що вже старші, не можуть брати участь у всіх видах діяльності організації, вони переважно залучаються чи до ведення резонансних справ (юристи-практики) чи до певних досліджень (науковці та викладачі). Практикуються і студенти-правники, проте багато себе просто апробують у цій діяльності, і не залишаються, шукаючи більших заробітків.
Кожного року оголошуємо набір волонтерів із числа студентів-правників: цього року на участь у моніторингу діяльності районних судів зголосилось двадцять студентів із різних ВНЗ Львова. Отож якщо говорити про кількісні показники, то молодь переважає, але не у якісних показниках діяльності організації. У молодь потрібно багато вкладати часу і навчати. Але хто хоче, той і сам навчатиметься і братиме усе найкраще, тому що організація – це майданчик, де зустрічаються люди із різними поглядами, віком, де багато цікавої роботи та досвіду.
Сама знаю, тому що ще зі школи брала участь у шкільному самоврядуванні, в усіх громадських об’єднаннях свого факультету, а з другого курсу працювала волонтером в громадській приймальні однієї із правозахисних організацій у Львові.

13. Всі ми знаємо, що існує кадровий голод в політичних силах та у владі, а громадські організації можуть стати такими собі "кузницами кадров". Чи користуються різні політичні сили такою можливістю?

У цьому скликанні Верховної Ради представників громадських організацій є біля десятка, це із чисельності 450 народних депутатів.
На мою думку, ті політичні сили, які сьогодні представлені у виборних органах влади, навряд чимось хочуть користуватись, окрім власного збагачення та просування на наступний термін. Їх не цікавить ні молодь, ні представники громадських організацій, ні залучення інших експертів, науковців, які можуть фахово брати участь у формуванні та реалізації політики.

А запроваджена система обрання за партійними списками усунула взагалі можливості для представників громадських організацій та молоді пройти у владу. Чимало людей через цю систему опинились «на лаві запасних»: у попередніх каденціях вони проводили власні кампанії та були обрані, після запровадження ж партійної системи, їм було слід «примкнути» до якоїсь партії, а там їх ставили на наперед прогнозовані непрохідні місця.
А далі, якщо навіть громадський лідер проходить, йому слід забути у фракції про власну думку, а справжній громадський діяч не може терпіти таких позицій, у нього є своя думка, але якщо вона принципово-політична, висловлювати її йому забороняється, там діє «стадний принцип». Він же породжує натомість «індивідуальної відповідальності» - «колективну безвідповідальність».
Те саме стосується молоді. Якщо говорити про Львів, то більшість партій мають свої так звані «молодіжки». Однак «молодий вік» керівників цих МГО уже давно минув. Вони так і не можуть дочекатись, коли ж будуть принаймні у список включені. І багато із них – справді старанні, активно беруть участь у виборах, громадській діяльності, проте так їх і не «помічають».
Як варіант, певні зрушення могло б зробити запровадження системи обрання, нехай і за партійними списками, проте із рангуванням: коли серед обраної політичної партії людина може також визначати представників, яких вона хоча бачити в органі влади. Тоді можна бути і на останньому місці, проте організовувати свої виборчі кампанії.
Реєструвати власні партії активістам громадських організацій є також заняттям не з простих, та й не з дешевих. На сьогодні у деяких містах громадськими активістами винайдено декілька «ноу-хау» виборчих технологій, за якою громадські організації теж можуть брати участь у виборах, проте вони юридично все ж таки мають відбуватись за участю осередків політичних партій на місцях.

14. При розвитку громадянської організації, при поширенню ідей серед громадян, якими основними методами "просування" користуються громадські організації? Та які методи є найбільш ефективними?

Ефективність їх залежить від того, якого виду є організація та які її статутні цілі та завдання. Якщо це, наприклад, організація соціального спрямування чи благодійна організація, то її методи поширення ідеї серед громадян є дуже м’якими та позитивними.
Якщо це правозахисна, моніторингова, громадсько-політична організація, то її методи є більш активними та конфліктними.

Найбільш дієвим методом просування ідей та пошуку підтримки серед населення організації є, безперечно, засоби масової інформації. Проте медіа «працює» на своїх читачів, і якщо це цікаво, то вони використають матеріали організацій. Для того, щоб це було не пустослів’я та цікаво, слід добре працювати над приводами поширення інформації та механізмами, способами поширення інформації. На жаль, мало ГО мають власні медіа.
ГО застосовують і позамедійні способи поширення масової інформації: поширення своїх інформаційних матеріалів, проведення флеш-мобів, акцій, адресне поширення інформації поштовими скриньками, «від дверей до дверей», електронні розсилки, власні Інтернет-ресурси.

Велику роль у поширенні інформації відіграють громадські портали, є декілька загальноукраїнських, а також місцевих, де всі релізи заходів та дій організацій друкуються. Ці портали добре облікуються у пошукових системах, тому навіть медіа, коли розшукують інформацію по певній тематиці, користуються цими ресурсами. До цього слід додати ще роботу із людьми безпосередньо, зокрема це проведення зустрічей із громадою, громадські обговорення, семінари, тренінги.

15. Тетяна, чого можна чекати в громадсько-суспільному житті України в найближчий час? Як може вплинути криза на громадянську позицію та активність громадян?

Безперечно, що звільнення працівників, зменшення заробітних плат, підвищення вартості пального, комунальних платежів, цін на продукти вплине на громадську позицію та активність громадян, бо у першу чергу вони думатимуть про добробут свій та своєї сім’ї. Проте ці «побутові» питання напряму залежать від громадської позиції населення та волі не пристосуватись до погіршення ситуації, а змінити її.
Щодо політичного життя України, то це прогнозувати важко. В Україні відсутня політична альтернатива, або ж невідомо, що з нею сталось. Тому що на виборах до ВРУ було чимало партій, дивно тільки, що вони сьогодні так спокійно сприймають помилки та недоліки у роботі парламенту та уряду, не висловлюють своїх думок, не працюють із населенням.. На даний час «опозиція» має бути не у ВРУ, а в колах тих партій, які не пройшли у Раду.

Очевидно, вони були тільки «технічними».
Думаю, що стосується громадського сектору, то якщо навіть розвитку значного не буде, ситуація залишиться стабільною в якісних показниках. Слід сказати, що останнім часом відбулась спеціалізація громадських організацій за певними темами в Україні, рівень експертів, які працюють в організаціях, є вищим, чим в урядових структур, підвищилась професійність в аспекті роботи та активізації населення у певних питаннях, співпраці із медіа, проведення лобістських та правозахисних заходів. Саме це дає надію на те, що завдяки цьому організації ефективно побудують свою роботу із населенням щодо посилення громадської позиції та залучення їх до громадської діяльності.

Дякуюємо за інтерв'ю.