Автор: А. Коломиец

Антон Коломієць

Великий китайський філософ Конфуцій вчив, що гуманність складається з п'яти елементів – шанобливість, великодушність, старанність, щедрість і терпимість. Шанобливість відбиває образи, великодушність сприяє довірі інших, старанність гарантує успіх, щедрість дає владу над іншими, а терпимість завойовує всі серця.

У нас на сході України досі чути відлуння демократичних традицій Запорозького козацтва, до якого приймали незважаючи на національність чи соціальний статус. Про це блискуче писав Микола Гоголь у повісті «Тарас Бульба»: «Кожен приходько з'являвся тільки на очі кошовому, а той казав для годиться: «Ну, здоровий був! У Христа віруєш?» – «Вірую», – відповідав приходько. «І в Святу Трійцю віруєш?» – «Вірую». – «І до церкви ходиш?» – «Ходжу». – «Ану, перехрестися!». Той хрестився. «Ну, добре, – казав кошовий, – тепер іди до якого хочеш куреня». На цьому й закінчувалася церемонія». Історик Дмитро Яворницький доповнював письменника, що запорожці займалися не тільки військовими походами, але й хліборобством, скотарством, торгівлею, ремеслами і промислами.

Тому мислячі люди, які не схильні до забобонів і упереджень, не дивуються, що недавно у м. Ровеньках Луганської області міську олімпіаду з української мови виграла восьмикласниця Фам Туан Ань, в'єтнамка за походженням. Тепер вона представлятиме рідне місто на обласній олімпіаді. А у моєму рідному Дніпропетровську міську олімпіаду з української мови кілька років тому виграла Діана Краснова, донька підприємця та громадського діяча Загіда Краснова, дагестанця за походженням. Вони теж українці, тобто члени української політичної нації. Загалом люди терпимо ставляться до тих, хто не схожий на них за певними критеріями, якщо ті не порушують певні правила поведінки, прийняті у спільноті. Різниця лише у тому, що у XVII ст. спільнота вимагала дотримуватися релігійних обрядів, а у ХХІ ст. виконувати норми права.

У Дніпропетровську мешкають представники близько 100 національностей, офіційно зареєстровані 19 національних громад, які займаються відродженням національних звичаїв і традицій, навчають рідним мовам дітей і дорослих у недільних школах, відзначають свої національні свята, підтримують зв'язки зі своїми співвітчизниками в Україні та за кордоном, а також активно беруть участь у громадському житті Дніпропетровська та області. Крім православних церков Київського і Московського Патріархатів, у нашому місті є греко-католицька церква, римо-католицький костьол, євангельско-лютеранська церква, мечеть, синагога і найбільший у світі єврейський багатофункціональний центр «Менора», центри віри багаї та кришнаїтів. До слова, кришнаїти з центру «Веданта» вже третій рік поспіль співають різдвяних колядок разом із християнами та «православними атеїстами». А от злочинів на ґрунті ненависті майже немає. Навіть так званий «Марганецький погром» 2009 р. був значною мірою вигаданий недобросовісними журналістами і блогерами. Тоді побутову бійку з поножовщиною між п'яними молодиками намагалися видати за міжетнічний конфлікт між слов'янами та вірменами.

Станом на 2012 р. у шістнадцятьох дніпропетровських вишах навчалося 2 320 іноземних студентів. Найбільше іноземців навчається у Медичній академії, Національному університеті та Металургійній академії. Вартість контрактного навчання для таких студентів дещо вища, ніж для українців. Це приносить додаткові доходи вишам та їхнім викладачам, які отримують преміальні за роботу з іноземними студентами. А самих іноземних випускників українських вишів на батьківщині охоче приймають на роботу у компанії, які ведуть бізнес в Україні та інших пострадянських країнах.

Ну, і насамкінець, погоджусь із політичним публіцистом Олександром Бауновим у тому, що крім козацької спадщини також «перший російський капіталізм, радянська індустріалізація, а потім перехід до дикого ринку зробили схід України більш матеріалістичним, космополітичним і відкритим», і що у нас живуть переважно мислячі люди, які «не заходять на чужу територію без запрошення, не обурюються, що тут все не так, і не розповідають, як має бути у всіх». Все це разом я називаю терпимістю або правильною толерантністю.